Історія з окупованого Токмаку:

Окупація. Виїзд. Воля.

“Мішок корму для собаки, який в Україні зазвичай коштує 450 грн, у нас продавали по 4 тис грн”

Це історія Юлії (ім’я змінено задля безпеки), якій вдалось прорватися крізь кігті окупантів з тимчасово окупованого Токмака. Але, на жаль, виїхати вдалося не всім. Місто окуповане росіянами з 1 березня.

Навіть у складних умовах Юля намагалась допомагати тваринам міста. Про життя в окупації, гуманітарну допомогу та поводження росіян з людьми і тваринами Юлія розповідає зі сльозами на очах. Її свідчення, переживання й читайте в інтерв’ю.

Війна торкнулася кожного українця, але по-різному. Ви стали свідком вторгнення і окупації. Можете розказати про це?

Окупація – це дуже страшно. Так страшно, що я готова на весь світ кричати про те, як це відбувається. Ще вчора в тебе було мирне життя, а сьогодні ти, жінка, їдеш своєю маленькою машиною, а тебе зупиняє танк і наводить дуло у вікно. В нас дуже гарне місто було, газони засаджені трояндами. І російські танки просто по тих трояндах їздять, все нищать.

Як Ви виїжджали з міста?

Із Токмака в Запоріжжя раніше можна було проїхати за 1 год. Нам дуже пощастило і ми доїхали за 7 годин. А наші люди стояли в черзі на виїзд по 3-4 дні. А деякі – 2 тижні, уявляєте, вони 14 днів жили в машинах десь на лісопосадках. Це пекельний шлях.  Зараз виїхати з міста майже неможливо.

Яка загалом ситуація в Токмаку? Як окупанти ставлятся до місцевих?

Знаю багато жахливих історій від знайомих. Агроном приїхав на ділянку обробляти землю, уточнював по телефону з керівником, чи туди приїхав. Обертається – перед ним БТР. Росіяни збивають його з ніг, на голову одягають мішок, починають бити. Катували струмом, надрізали вуха. Звинуватили, що він передає їхні координати. Чоловіки, які витримали такі катування, казали, що якщо б ще раз в таке потрапили, то не вижили б.

Як люди виживають там? 

Психологічно дуже важко в окупації, а також фінансово – ціни в 4 рази вищі. Мішок корму для собаки, який в Україні зазвичай коштує 450 грн, в окупованому Токмаку продавали по 4 тис грн. Потім ціна впала до 2,5 тисячі, але все одно, це жах! Не уявляю, як люди і тварини зараз там виживають.

А яка ситуація з тваринами?

Майже кожна сім'я, коли виїжджає з міста, бере з собою тварин. У місті Токмак ми зустрічали людей з Маріуполя, розселяли їх в садках, школах, до власних домівок брали. Тварини часто губилися на незнайомій території. Люди з Токмака відгукувались, забирали до себе.

Коли я зустрічала друзів у Запоріжжі, побачила таку картину: сиділа бабуся, біля неї дідусь, років 80, переселенці з Маріуполя. Чоловік в руках тримав голуба. В нього брали інтерв'ю, і він сказав приблизно таке: ”В мене був голуб’ятник, ручні голуби. Під час обстрілу Маріуполя я їх усіх випустив, щоб рятувались, щоб не загинули. Але одного голуба, дорогого друга, взяв із собою”.

Наприкінці розмови Юлія із жалем та турботою в голосі каже:

“Я хочу звернутися до всіх: якщо маєте чотирилапого, не залишайте його! Адже росіяни вбивають всіх: людей, котів, собак”.

Ми віримо у ЗСУ та сподіваємося, що Томак та інші міста й села скоро знов будуть під контролем України, і люди та тварини не будуть страждати через російських зайд та вбивць. 

Ми просимо усіх допомагати тим, хто виїхав із улюбленцем на більш безпечну територію. Іноді навіть порада чи тепле слово можуть бути корисними й позитивно вплинути на чиєсь життя. А також закликаємо вас підтримувати UPAW. За допомогою ваших внесків, ми можемо рятувати хвостатих заручників війни. Опікуймося найнезахищенішими разом!